через псевдо-безсоння (направду - просто зсув у життєвому ритмі через усі ці свята) перечитала купу LJ-буквочок... змішані відчуття. з одного боку - є безперечний позитив від таких дотичних до інших життів, а з іншого - замислилась над своїм current життям-буттям. те, що вилізло з мене в новорічну ніч/ранок, що примушує замислитись і знайти якийсь вихід.

за останній рік я стала дуже схильна до раціоналізації/оптимізації (і маю таке відчуття, що часом - надмірної), плюс ще деякі речі - цілком осмислені і необхідні, проте, напевно, не до кінця зважені з позицій причинно-наслідкового зв'язку для inside гармонії. і як наслідок - отакий от emergency вихід емоцій.

одним словом, те, що я наразі бачу в дзеркалі мені не дуже подобається - ні ззовні, ні зсередини. і там, і там потрібен баланс, що його і намагатимусь віднайти.

фсьо. пішла в душ і збиратися на роботу - краще зараз (вранці) більше попрацювати, бо по обіді почну придрімувати (умгу, той самий зсув), і врешті ніфіга не встигну.

номер один у плані самокорекції - повернутися до нормального життєвого ритму, термін виконання - за півтори доби. nur darauf!

Tags: current
Де я є: @ home
Настрій: thoughtful
Зараз грає: silence

я впевнена, у кожної з жінок є своя прекрасна історія. у кожної своя. у когось це випадкова зустріч, перша і остання, у когось - кольорове візіо-відображення найпрекрасніших миттєвостей, у когось - теплі спогади з минулого, у когось - зовсім інше... у кожної - своя. і я не є винятком з загального правила. у мене теж є своя прекрасна історія... от тільки вона вже занадто своя - вилита/перелита, сповнена/обірвана... але безумовно найпрекрасніша.

збираю з клаптиків. пояснюю: є одне загальне ЗНАННЯ, яке жодним чином не може відобразити мою прекрасну історію, і окремо є "клаптики" - збережені миттєвості, безсистемні, невпорядковані, безпричинні... випадкові?.. відбиття світла, уривок посмішки, блиск, колір... запах, відчуття "чогось"... чого саме - клаптик загубився... а потім чекання, один такий велетенський клапоть, помережаний блискітками-клаптиками... а потім клаптик різкого передчуття, того самого, від якого народжується панічна потреба щось зробити, от тільки за повної відсутності знання що саме... клаптик страху, клаптик адреналіну, як від стрибка у прірву... але найяскравіший - останній. його бачу найчіткіше - темний під'їзд старого будинку, старі дерев'яні сходи і такі виразні кахлі на підлозі - потріскані/брудні, різнорозмірні/-барвні... по яким розливається/розхлюпується моя прекрасна історія.

я ні про що не жалкую. шкодувати про щось = прив'язувати себе до того. намагаюся довиховувати в собі рису "іди, як дощ іде, як дощ - не озирайсь" (с). відпустила вже все, десятки інших історій, які, напевно, об'єктивно більше би заслуговували на це почесне звання. але залишились - саме ці клаптики, і вони справді прекрасні :)

--

останні краплі Rad Label поглинуто, час відлітати. тобі, братику, за ту неймовірну кількість відісланих "штурханів", присвячується.

Tags: stream of consciousness
Де я є: @ home
Настрій: touched
Зараз грає: silence

а я - в Амстердамі. а в Амстердамі - зимно. тому я - майже щаслива.

не можу ніяк відіспатись... тут так спокійно - не хочеться їхати... зовсім-зовсім.

знання примножує печаль (с)

Tags: current
Де я є: Ams, @ home
Настрій: cold
Зараз грає: Крихітка Цахес - Пароль

ну от :) 16 годин тому мені стало 25.

...і був дуже хороший день :) подарунком було все - починаючи від вранішнього снігу (такого, який люблю найбільше!), закінчуючи вечором у колі найближчих і найдорожчих мені людей. от зараз сиджу і дивлюся на маленьку червону коробочку у формі сердечка і просто кайфую - Малий таки чудово знає мій смак! (тьху-тьху-тьху/сьтук-сьтук-сьтук - аби не розівчився мене відчувати)

завтра обов'язково вдягну оце сонечко, і най мене ковтають живцем - все одно не згасну :Р отакий-от маленький у мене тепер оберіг =))

дякую вам всім - і тим, хто пам'ятав, і тим, хто забув - дякую і бажаю чудового дня завтра, а сьогодні - добраніч :)*

Tags: current
Де я є: @ home
Настрій: content
Зараз грає: Maxima - У Раю

сьогоднішній день додав мені ще більше сарказму. сміюся над собою, бо на інше вже немає сил. нічого не хочеться, тільки виспатись довго-довго, і НІЧОГО цілий день не робити. і нікуди не телефонувати, нічого не знати, нічим не перейматись. в мене мабуть якась така дуже тиха істерика - боротись вже немає сил, а зупинитись немає можливості. і ця моя внутрішня суперечність... так не до речі. аби не вона, то якось би випливла, зібралася, зосередилась, і вперед - тут головне почати і не втрачати темп. а так... коли всередині все стерте і надламане, коли бачиш і розумієш все, і губиш в тому останні найтихші сподівання, а разом з ними залишки якоїсь надії і віри в те, що все ж таки... ай, смішно. і дійсно - опускаються руки. і хочеться просто піти - втікти тобто. і не озиратися, і не повертатися. і вже не хвилює те... та нічого вже не хвилює. просто хочеться спокою, такого тихого і лагідного спокою. щоби змучена душа нарешті припинила битися в судомах і спочила. щоби знову набути того внутрішнього світла, яке оберігає і надає сил та віри в те, що все буде добре.

смішно, дивлюся на себе... смішно дивитися. "нещасливим є той, хто не вважає себе щасливим" (с) - це якраз про мене.

--

Please take me dancing tonight I've been all on my own
You promised one day we could it's what you said on the phone
I'm just a prisoner of love always hid from the light
Take me dancing, please take me dancing tonight

(с) Sting

Tags: the diary
Де я є: @ home
Настрій: pessimistic
Зараз грає: Sting - Like a Beautiful Smile

ну от. нема чого додати. це просто сталося. і всі мої змисли, і все філософське споглядання світу з усією відстороненістю можна засунути куди подалі - це просто звалилося на голову і сказало: "привіт. я буду тут жити." і жодних заперечень або оскаржень. приїхали, словом.

тепер сную з кутка в куток, не знаючи як зупинитися і повернути втрачений спокій. а ще страшно і боляче. тому, що в понеділок все почнеться спочатку. тому, що відвикла. і тому, що не вірю. оця от моя зневіра, здобута за останні роки, і шкодить найбільше.

як все по-дурному... не задаватиму питань, відповіді на які і так знаю. немає сенсу. також знаю, що нічого не зміниться. і боюся того, як довго це буде тривати... чимшвидше би. вбиває найбільше, що нічого не можу зробити. але так і має бути - інакше б то було не справжнім.

отак-от. можливо звикну. можливо змінюся - й минеться. можливо буде все добре, а можливо й ні. я не знаю. але все ж таки десь дуже глибоко сподіваюсь на краще.

...а люди навколо зустрічаються й розходяться, життя бурлить. добре, коли ти дещо знаєш і трохи вмієш бачити. хоча це і приносить смуток.

Tags: the diary
Де я є: @ home
Настрій: pensive
Зараз грає: Rammstein - Ohne Dich

...і знову мені хочеться зникнути. зникнути надовго... ні, не так - зникнути на невизначений термін... аби потім так само несподівано повернутися і сказати: йой, як тут все змінилося... йой, а ви мене не забули... йой, як приємно буває іноді повертатися.

я забула про те, що маю тут дзеркало. я забула, що можу виливатись... але я тепер чітко знаю, що можу закінчитись. і що як би мене не було багато, мене насправді мало. ні, не так - все в цьому світі відносне. просто мене не вистачає, і це, мабуть, нормально.

а ще я нікого не хочу бачити. а декого геть зовсім не хочу. я хочу побудувати собі фортецю і там зачинитись. надовго-довго, на невизначений термін.......

хочу розчинитися в сутінках і відпочити............. а потім повернутись.

Tags: stream of consciousness
Де я є: @ home
Настрій: blank
Зараз грає: silence

сьогодні вже 15-те листопада. востаннє я тут з'являлась наприкінці жовтня - багато часу пройшло. фактично не так вже й багато (три тижні приблизно), проте за відчуттями - кілька місяців. і не важливо чому... концентрація подій, словом.

...мені подобається? скоріше так, ніж ні. принаймні нудно буває рідко. а чим далі - тим часу на то взагалі не буде. є звичайно речі, які мене бісять, проте ідеальних речей у світі не існує, і напевно наївно було би сподіватися на те, що все буде ідеально. та я й не сподівалася, власне. тепер основне завдання збалансувати все якомога точніше і витягти з того максимум позитиву. а це набагато складніше (як виявилось), ніж усе інше.

...а взагалі хотіла сказати, що ще жива, і що зі мною все гаразд. і що хотіла би з'являтися частіше, та от не знаю, чи буде на то час/сили/можливість. і це не відмаза - це констатація реалій.

anyway, міцно вас всіх обіймаю і цьомаю в носик - надобраніч :)*

Tags: the diary
Де я є: @ home
Настрій: tired
Зараз грає: silence

es ist die liebe die uns leben läßt?

Tags: mood
Де я є: @ ex-work
Настрій: touched
Зараз грає: Schiller - Liebe

часом мені здається, що така потвора, як я, ніде не пропаде :) Д.В. попросив сьогодні його підмінити - от я і пролізла потай на свою колишню роботу (колись завбачливо зробила несанкціонований дублікат ключів, гигиги), швиденько зробила всі обов'язкові справи/процедури, і тепер розслабляюсь :)) сиджу в кріслі, слухаю музичку, відкопала (знову ж таки завбачливо) заникану пляшку коньяку, поступово вживаю її з кавою, нет паше - що ще потрібно для щастя? ;))

...а ще страшенно пре усвідомлення того, що я тут більше не працюю :D

Tags: current
Де я є: @ ex-work
Настрій: relaxed
Зараз грає: НеДіля - Один день - малюнок