я завжди була небайдужа до чисел. власне, скільки себе пам'ятаю :) спочатку рахувала на пальцях, потім на спеціальній магнітній дошці, потім школа, універ... власне, не важливо. мені завжди подобались числа. а особливо мені подобались числа в певному балансі - от як, наприклад, 01:10 або 11,22. я підсвідомо або свідомо намагаюся вибирати саме такі числа - навіть якщо це стосується дати збереження файлу або часу допису в LJ. тому сьогоднішню дату я не могла оминути увагою - 22.02.2011 або 22 02 20 11 =))

що хотіла сказати. вірніше, що я цим всим хотіла сказати - всіма тими буквочками і реченнями, що назбиралися тут за купу років?.. час визначатися. час визначатися, тому що числа склалися і світло в кінці тунелю вже не тільки видно, але й відчувається шкірою. власне, от.

Что я могу изменить,
Направляемый собственной тенью,
Давным-давно предупрежденный о том,
Что начиная обратный отсчет
Любой, имеющий в доме ружье,
Приравнивается к Курту Кобейну
Любой, умеющий читать между строк,
Обречен иметь в доме ружье (c)

прийшла ото на роботу попрацювати трішки - підготуватися до робочого тижня після двотижневої відпустки+хвороби. а зась :) система тричі ругнулася і послала мене в "HTTP Error 401.1 - Unauthorized" В)) себто, "щасливого нового року" - мій обліковий запис в новому році не має права входу в систему, а моє завбачливе і таке організоване керівництво не подбало про те, щоби забезпечити своєму неорганізованому ресурсу змогу працювати в новому році, і не подовжило права доступу до ресурсу інформаційного :) так що тепер маю час/натхнення/інтернет на завершення своїх особистих і майже забутих справ В)

колись давно я тут грозилася написати принципи своєї френд-політики. то було так давно і не правда, що навіть не можу знайти коли то було... тож не буду далі розглагольствувати, а напишу просто: френджу тих, кого особисто (в т.ч. віртуально) знаю, і тих, кого цікаво читати. НЕ френджу у відповідь - тому шановні френдо-колектори, лишіть цей журнал у спокої: мене цікавить не кількість моїх френдів, а їхня якість В)) також, на френдження/розфрендження не впливають локальні журнальні війни і неприязні - я завжди дотримувалась принципів нейтралітету, залишаючи за собою право висловлювати або не висловлювати свою особисту думку щодо різного роду журнальних срачів і обливання одне одного какашками різної консистенції. власне, про какашки найкраще сказано тут, і мені немає чого додати. ну і останнє: розфренджую, якщо журнал і його власник стають мені не цікавими. але таке буває доволі рідко - саме через те, що я не френджу всіх підряд В)

а загалом, я читаю не тільки тих, хто в мене у френдстрічці. є кілька журналів, куди я регулярно заходжу, але які не додала до своїх френдів. чому?.. тому що мені подобається власне читати, і я остерігаюсь того, що моє френдження зобов'яже мене коменувати час від часу - тому що моє мовчазне читання не зрозуміють... чи, може, то якийсь мій комплекс, і насправді мене зрозуміють правильно?.. як ви вважаєте?.. ;))

менше з тим: -1 невиконана обіцянка - уррря! В))))

Роберт Фолконн Скотт*

*Роберт Фолкон Скотт - британський полярний дослідник, який другим, услід за експедицією Р. Амундсена, досягнув Південного полюса в 1912 р. Загинув на зворотньому шляху.

( Олександр Ірванець - Роберт Фолконн Скотт )

you know, this world was never we expected... yeap, it never was. we tried so hard, we fell so deep and bled so much to change it, to make it the way we believe it should be... but it didn't work, despite everything we'd tried... it didn't work. and it didn't matter. it didn't even matter!.. and we had nothing else to do just stay alive... even though we didn't want to, sometimes...

notwithstanding. however. nevertheless. now we try not to just stay alive, but TO LIVE. again. and if we don't belong to this world we will rebuild our own. because it's not too late. and because we are not alone anymore.

The world we knew Won't come back
The time we've lost Can't get back
The life we had Won't bleed us again

Maybe we'll turn it around
'Cause it's not too late
It's never too late

(c) Three Days Grace

надибала цікаву статтю про реформи "нового" уряду (вірніше їх фактичну відсутність). цікаву концентрованим і простим викладом моїх особистих спостережень за останні кілька років. найбільше сподобалось (зберігаю мову оригіналу):

Еще одно направление реформ — непомерная стоимость государственных услуг. Государство нагло продает гражданам их права за их собственные деньги. Есть у тебя деньги — то для тебя не составит проблем ни оформление загранпаспорта, ни приватизация участка земли, на котором стоит твой дом и подключить туда свет, газ и так далее и тому подобное.

Нет денег — нет прав.

(с) Финмаркет, для ЕП

взято звідси: www.epravda.com.ua

небом хмари на схід швидко-швидко... закидую на них свої думки - най несуть далеко-далеко... а хмари все білі, а хмари все сіро-фіолетові, ранньо-грозові... будуть поливати моїми думками східні простори.

чого собі брехати - межу вже переступлено. але чи маю я право?..

хмари-хмари-хмари...

от не можу... є такі пісні - з якими я раптово вступаю в резонанс на всіх частотах, і слухаю-слухаю-слухаю... в плеєрі, в програвачі, чи просто в своїй голові - на повторі, й не можу спинитись... є такі пісні. пісні, як вихор, пісні, як вир, що затягують/несуть тебе кудись... я вже й не пручаюся - просто отримую задоволення =)) тому що знаю: ще трошки - і це також мине.

За вікном ми - вулиці свято,
За вікном ми - радість і сміх.
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг...

Листопад! Листопад... Листопад.

(с) Океан Ельзи